Оплачена лояльність? Що містять оприлюднені таблиці про роботу влади з блогерами

Колишня прессекретарка президента України Юлія Мендель оприлюднила два скріншоти документа, який, за її твердженням, використовувався для звітування Дарії Зарівної щодо блогерів, експертів і медійних майданчиків, залучених до поширення вигідних владі повідомлень.

Мендель стверджує, що йшлося не просто про ситуативну інформаційну підтримку. За її словами, дописи мали оплачуваний характер, а наприкінці місяця підраховували результати роботи та заробітки учасників. Вона також наголошує, що продемонстрований перелік є лише частиною значно ширшої системи, яка згодом могла змінити посередників, але зберегти принципи роботи.

Обидва скріншоти є фрагментами одного російськомовного файла під назвою «отчетНФ_10_00.docx». Разом вони охоплюють рядки від №10 до №31 та містять три розділи: Facebook, Telegram і «Телеканали/YouTube».

Нумерація починається з десятої позиції. Це означає, що щонайменше дев’ять попередніх рядків залишаються за межами оприлюднених матеріалів. Отже, навіть цей документ, якщо він справжній, демонструє лише частину потенційної інформаційної мережі.

Хто і з якими показниками згадується у таблиці

Біля кожного імені або назви каналу наведено посилання на конкретну публікацію, а також один чи декілька цифрових показників. Оскільки заголовки цифрових колонок на скріншотах відсутні, достовірно визначити їхнє значення неможливо. Це можуть бути показники переглядів, реакцій, коментарів, поширень або інші параметри звітності. Вважати їх сумами виплат без оригіналу документа та пояснення його структури не можна.

Facebook

Особливо виділяється рядок Олени Монової, біля якого зазначено показники 3 562, 179 і 57. Наступними за першим числовим показником серед Facebook-публікацій ідуть Петро Охотін — 134, Андрій Золотарьов — 70 і Петро Олещук — 67. Однак без назв колонок оцінювати політичне чи фінансове значення цих цифр некоректно.

Telegram

Найбільший показник у Telegram-сегменті наведено біля каналу «Легитимный» — 18 тисяч. Далі йдуть «ЗеРада» — 8 706, «Женщина с косой» — 5 488, «Резидент» — 5 121, «Картель» — 5 017 і «Крокодил» — 3 530.

Особливу увагу привертає присутність у таблиці анонімних Telegram-каналів. На відміну від публічних блогерів та експертів, власники й адміністратори таких ресурсів здебільшого залишаються невідомими. Тому встановлення характеру можливої співпраці потребувало б дослідження не лише контенту, а й фінансових та організаційних зв’язків їхніх реальних бенефіціарів.

Телеканали та YouTube

Зазначення конкретного таймінгу є важливою деталлю. Воно може свідчити, що укладачі документа відстежували не тільки сам факт участі експерта або появи матеріалу, а й конкретний фрагмент ефіру, у якому прозвучало потрібне повідомлення.

Саме така деталізація — посилання на публікації, цифрові показники та таймінги відео — створює враження не випадкової добірки згадок, а систематизованого моніторингового звіту. Проте встановити його замовника, автора та реальне призначення можна лише після дослідження оригіналу файла.

Головна проблема — не комунікація, а її прихований характер

Співпраця влади з журналістами, експертами та блогерами сама по собі не є чимось надзвичайним. Будь-яка державна інституція прагне пояснювати свої рішення, просувати власний порядок денний і залучати авторитетних комунікаторів.

Принципова межа проходить між відкритою інформаційною кампанією та прихованою політичною рекламою.

Якщо аудиторія не знає, що допис, відео або експертний коментар є частиною організованої та оплачуваної кампанії, вона сприймає таке повідомлення як незалежну позицію автора. Політичний маркетинг у цьому разі маскується під громадську думку, а керована лояльність — під природну суспільну підтримку.

Це вже не просто комунікація влади із суспільством, а конструювання потрібної суспільної реакції.

Інфраструктура орендованої підтримки

Якщо твердження Юлії Мендель підтвердяться, можна говорити про існування системи, в якій:

• визначається перелік лояльних комунікаторів;

• їм передаються потрібні політичні тези та інформаційні акценти;

• відстежуються конкретні дописи, ефіри та відеосюжети;

• кількісно вимірюється результат поширення повідомлень;

• складається централізована звітність;

• можливий оплачуваний характер співпраці приховується від аудиторії.

Така модель створює нерівні умови в інформаційному просторі. Незалежні журналісти, експерти та блогери змушені конкурувати не просто з іншими авторами, а з організованою мережею, яка потенційно може отримувати фінансові, адміністративні та інформаційні переваги завдяки близькості до державної влади.

Водночас подібна інфраструктура рідко залишається відданою конкретній політичній силі. Її головна лояльність спрямована не на ідеологію чи програму, а на доступ до ресурсів. Після зміни влади значна частина такої мережі може перейти до нового замовника, зберігши ті самі методи роботи.

Держава в результаті отримує не стійку суспільну підтримку, а орендовану інформаційну лояльність, яка існує доти, доки зберігається фінансування або адміністративний вплив.

Що необхідно встановити

Оприлюднені матеріали не можуть бути підставою для автоматичного визнання згаданих осіб винними у прихованій співпраці. Але вони є достатньою підставою для професійного журналістського, парламентського та, можливо, фінансового розслідування.

Необхідно з’ясувати:

1. Хто створив файл «отчетНФ_10_00.docx».

2. Що означає скорочення «НФ» у його назві.

3. Коли саме був підготовлений документ.

4. Кому він надсилався і хто отримував звіти.

5. Що означають три цифрові колонки.

6. Чи існували редакційні завдання, узгоджені тези або списки повідомлень.

7. Чи укладалися договори, оформлювалися рахунки та акти виконаних робіт.

8. Чи здійснювалися банківські або готівкові виплати.

9. З яких джерел могла фінансуватися така діяльність.

10. Чи повідомляли згадані автори своїй аудиторії про можливий замовний характер матеріалів.

11. Які особи або канали були зазначені у відсутніх рядках №1–9 та в інших частинах документа.

Необхідно також надати право на відповідь усім людям, чиї імена з’явилися в таблиці. Сама згадка в невстановленому документі не є доказом отримання грошей або свідомого виконання політичного замовлення.

Питання довіри до держави

В умовах війни Україна об’єктивно потребує сильної стратегічної комунікації. Але війна не скасовує необхідності розрізняти державне інформування, політичну рекламу та приховану внутрішню пропаганду. Навпаки, суспільство, яке несе величезні людські й матеріальні втрати, має особливе право знати, хто, для кого і за чиї кошти формує його інформаційний порядок денний.

Два оприлюднені скріншоти ще не є завершеним доказом існування оплачуваної мережі блогерів. Вони не містять інформації про авторство документа, джерела фінансування або здійснені виплати. Проте систематизація прізвищ, посилань, показників і таймінгів створює достатні підстави вимагати публічного пояснення.

Довіра до держави формується не кількістю лояльних дописів і контрольованих ефірів. Вона виникає тоді, коли громадяни розуміють, де закінчується незалежна думка і починається оплачена політична комунікація.

Якщо така мережа справді існувала, суспільство має право знати її замовників, посередників, бюджет і реальні масштаби. Якщо ж оприлюднені звинувачення не відповідають дійсності, це також повинно бути доведено відкрито, документально та переконливо.